Кузьма і був, і досі залишається одним з тих, хто
не лінується писати і співати пісні, в яких є не тільки музика, а й
свідомі тексти. Щоправда, його далеко не завжди можна звинуватити у
закладанні в слова пісень глибокого змісту – і тим не менш. В
українській рок-музиці і всьому, що довкола неї, на першому плані
завжди була саме музична складова – це відомо. Тому навіть жорсткі,
альтернативні команди часто майже не мають дійсно гострих, актуальних
текстів – не кажучи вже про більш легкі напрямки та стилі. Більшість
виключень з цього правила припадає на гурти, які співають не власні
тексти, а вірші, власне, поетів. Плюс – дехто з тих, хто робить
хіп-хоп. Плюс – такі дивні виключення, як Скрябін. Це відносно легка
музика – але на кожному альбомі Скрябіна завжди є пісні на соціальні
теми. І часом настільки серйозні і гострі, що аж боляче – хоча зовні
вони, без зайвих понтів, можуть виглядати жартівливими, або зовсім
простими, або сентиментальними... Ось і тут – наче і в музиці немає
натяку на ідейність, і в інтонаціях Кузьми теж не звучить ні трагедія,
ні патетика. Але слухаєш слова – і якось так ніяково стає. І слова ж
прості, і же знаєш це все – а все одно. Кузьма майстерно створив певний
дисонанс між формою і змістом – і тому ти просто вже не можеш пройти
повз зміст. Ось така любов. Кажуть інколи: "Та Скрябін – попса!" Що тут
скажеш... Якби ж то вся попса такою була...
Антон Йожик Лейба
Видавець: Moon records Номер за каталогом: MR 2581-2 Рік видання: 2007
Всі альбоми та пісні виконавця на сайті:
- Скрябін
